- жовнір
- [жоуўн’і/р]
-ра, м. (на) -ров'і /-р'і, мн. -рие, -р'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
жовнір
Смотреть что такое "жовнір" в других словарях:
жовнір — (жолнір, жолнѢр, жолнер) воїн, вояк, солдат, жовнір, найманий солдат, ратник … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
жовнір — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
жовнірство — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
жовнірський — прикметник … Орфографічний словник української мови
жовнірський — а, е. Прикм. до жовнір. || Стос. до жовніра, власт. йому … Український тлумачний словник
жовнірство — а, с., іст. Збірн. до жовнір 1) … Український тлумачний словник
жовнірування — я, с. Дія за знач. жовнірувати … Український тлумачний словник
жовнірувати — у/ю, у/єш, недок. Служити жовніром … Український тлумачний словник
жовнірскый — ка, ке, Св. Прикм. до жовнір … Словник лемківскої говірки
жовнірскі — ка, ке, Св. Прикм. до жовнір … Словник лемківскої говірки
жовнір — а, ч. 1) іст.Солдат польської армії. 2) діал. Солдат … Український тлумачний словник
